Тіло бистрянки подовжене, сильно стисле з боків, покрите тонкою, легко спадаючою лускою. Від уклей вона зовні відрізняється як наявністю чорних крапок знизу і зверху проривів бічної лінії, так і іноді темної смужки по тілу. Тіло у бистрянки вище, ніж у уклей. Рот кінцевий, спина чорнувата із зеленуватим відтінком. Нижні частини боків і черевце сріблясті. Спинний і хвостовій плавники сірі, грудні, черевні і анальний - світлі з жовтуватими підставами.

Бистрянки живуть переважно в річках, а також в руслових водосховищах на швидкому плині. Тримаються вони зграйками, в літній час при тихій сонячній погоді снують у самої поверхні води, підхоплюючи пливучі тут частинки. Зграї бистрянки часто змішуються з зграйками уклей. На найшвидших ділянках річки присутні лише бистрянки. Взимку вони скупчуються в спокійних заплавах, затоках, в місцях впадіння в них джерел і струмків.

Бистрянка відкладає ікру окремими порціями на каменях протягом травня-червня. У верхній течії Дністра в її самок довжиною 7-10 см нараховували від 715 до 1350 ікринок. Вперше нереститься бистрянка у дворічному віці, коли досягає (наприклад, в річках Закарпаття) 8-10 см довжини і ваги близько 10 р. Довжина самих великих риб не перевищує 12 см.

Харчується бистрянка повітряними комахами, а також організмами, які мешкають в товщі води - рачками, личинками комах, жуків і водоростями. Бистрянкою харчуються хижі риби - жерех, щука, судак. Наприклад, у харчовому раціоні дунайського лосося в річці Черемош бистрянка становила понад 12%.

Бистрянка мешкає у водоймах середньої та східної Європи. На Україні вона зустрічається в басейнах всіх річок. У гірських ре ках вона більш численною, ніж в рівнинних, і населяє навіть їх верхні течії. Ведеться також в руслових водосховищах, наприклад в Бахчисарайському і Альминском (Крим).