Тиса - найбільша ліва притока Дунаю. Тече в межах Украіни (Закарпатська область), Угорщини і Югославії, частково по кордону між Україною i Румуніею, а також Угорщиною i Чехо-Словаччиною. Довжина 966 км, площа басейну 153 тис. кв. км (у межах України - 201 км i 11,3 тис. кв.км).

Тиса утворюється на північ від м.Рахова злиттям річок Чорна і Біла Тиса і приймає свої праві притоки: Тересву, Смикаю, Ріку, Боржава, Латориці і Уж. Всі вони своїми руслами прорізають гори і разом з водами несуть камені, пісок, мул, які відкладаються в пониззі річок. Більшість їх мають пороги, водоспади, круті берегові схили.

Після виходу з гір характер річок різко змінюється. Їх долини розширюються, береги стають низькими, протягом тихим і спокійним. Русла розбиваються на рукава. Багато річок починають міняти своє русло, блукаючи по заплаві, в результаті чого утворюються заплавні водойми, прибережжя яких заболочуються. Під час зимових відлиг, весняних паводків, літніх та осінніх дощів рівень води в річках різко підвищується. Різниця між високим і низьким паводком мінлива. Для Тиси вона становить від 7 до 10 м.

У верхній течії Тиса - гірська річка, що протікає у розломі гірського хребта, покритого лісами. Обидва схили долини тут круті і високі. Місцями вони є і берегами річки, опускаючись прямо у воду. Течія річки настільки стрімка (2-3 м/с), що перехід вбрід, незважаючи на мілководдя, важкий. Глибина річки - 0,3-1,2 м, ширина - 10-40 м. Дно кам'янисте, в руслі зустрічаються валуни.

Гірський характер Тиса зберігає до Великого Бичкова, нижче якого вона змінює західний напрямок на північнозахідний, протікаючи паралельно схилам відрогів гірського хребта. Долина річки розширюється до 8-9 км, утворюючи широку пойму, складену з пухких відкладень. Прибережні луки чергуються з чагарниками і рідкісними дубовими і березовими гаями. Швидкість течії зменшується, досягаючи 1,2-2 м/с. Русло розширюється до 50-100 м, глибини становлять до 1 м на перекатах і до 4 м на плесах. Воно дуже звивисте, часто дробиться на рукави, розділені островами. У таких місцях ширина русла може досягати 1 км.

Нижче м.Хуста Тиса знову перетинає гірський хребет. Долина її звужується, трохи перевищуючи по ширині 1 км. Береги обривисті, їх схили покриті лісами. Такий характер річка зберігає до виходу з гір на Закарпатську низовину, до с.Виноградового. Ширина заплави тут збільшується до 20 км і більше. Вона складена з суглинку і глини з прошарками піску і торфу. В заплаві багато боліт, стариць. Русло річки дуже звивисте. Ширина - не більше 80-130 м, глибини в середньому не перевищує 1-2 м. Швидкість течії зменшується до 0,6-1,2 м/с. Річка несе багато зважених у воді частинок, які нижче за течією осідають на дні, а під час повені - ів заплаві. У гірських ділянках дно русла покрито піском з галькою, в рівнинних - піщані перекати чергуються з мулистими місцями.

Водний режим Тиси значною мірою залежить від річного розподілу опадів. Весняне водопілля тут починається в березні і триває до травня, коли в горах тане сніг. У рівнинній частині воно триваліше, ніж в гірській. У гірських ділянках підйом рівня води спостерігається влітку і восени в період випадання рясних дощів. Найбільш низький рівень води буває з грудня по лютий і в серпні - вересні.
Гірські ділянки Тиси взимку не покриваються льодом через велику швидкость течії. Трохи нижче за течією в суворі зими утворюється слабкий лід, а в рівнинній частині лід тримається від 1 до 3 міс, досягаючи товщини 0,2-0,5 м.

У верхній течії Тиси найбільш численні форель, харіус, ялець-андруга, гольян, бистрянка, минь, подкаменщик, рідко зустрічається лосось дунайський. В її середній течії частіше виявляються головень, ялець-андруга, гольян, уклея, бистрянка, підуст, вусач, пічкур, голець, щипавка, минь, рідко - стерлядь, лосось дунайський, ялець, рибець, чехоня, чоп. У нижній течії Тиси в уловах частіше зустрічаються щука, головень, гольян, плотва, уклея, бистрянка, білоочка, підуст, вусач, пічкур, горчак, щипавка, сом, минь, смугастий йорж, рідше - рибець, чехоня, окунь, судак, йорж та інші види.